Як листя клена,
Перебирав моє волосся,
Аби він писав мені поему
Хвилями по воді,
Аби летів у вирій мого болю
Далеко, за захід сонця
І повертався тисячами усмішок
Вранішнього туману.
Хочу, аби синє повітря
Не дало дихати
У моєму світі обману.
Аби золото осені
Підпалило мої мрії,
А на згарищі посіяло квіти.
Хочу, щоб осіння паморозь
Прокидалась зі мною у ліжку
І зморила всі кришталеві світи ілюзій.
Хочу бути безстрашним осіннім метеликом,
Що літає під хмарами й не боїться злив,
Що купається в красі
І ні на що не сподівається.
