Ми зовсім скоро опублікуємо тут уривки з наших довгих прозових творів. Поки що маємо підстави їх не публікувати. 

​

Оля написала інтелектуальний роман з гумором. Читаючи його, я багато разів падала під стіл від сміху, а тепер на кожному кроці згадую героїв та ситуації з цього твору. Бачу їх скрізь у реальному житті! Місяць після читання я не могла дивитися на людей у місті інакше, як на героїв цього роману, вплутаних у мереживо неймовірних історій, таких буденних і таких унікальних. Про що мріє продавчиня шкарпеток біля метро і яких фантастичних явищ чекати мені, вирушаючи на кухню по чай? - думала я цілий місяць, а може, й більше. Натхнення випромінював для мене кожен каналізаційний люк, кожен базар і навіть міль. Щиро хочу, щоб і ви прочитали цю класну, ні на що у світі не схожу річ.  

​

Наталія 

​

​

Після прочитання Наташиної історії в мене з’явилося стільки натхнення, що я й сама захотіла написати роман, що зрештою і зробила. Звуки, запахи, шурхоти зі сторінок її книги перенесли мене в моє дитинство. А може, кудись на іншу планету, що дуже схожа на мою. Герої роману, представники різних поколінь, сміливо й заповзято знаходять собі проблеми, а потім так само сміливо й заповзято їх розв’язують.  Звичайно, не все так просто. Після прочитання книги я серйозно задумалась про те, що таке жіноча сила. І це поняття відкрилось для мене зовсім по-новому.

  Я й досі дивуюся, як Наташі вдалося та майстерно поєднати пригодницьку структуру роману з таким тонким, як дотик метелика, філософським змістом. Прочитала її твір вже двічі і щоразу в кінці плачу. І скільки б ще не читала, це повториться. Йдеться про щось світле, людяне й глибоке, що об’єднує всіх нас. Схоже на відчуття, коли під час дощу з-за хмар виходить сонце.   

​

Оля

​