Я сховалася цієї осені від дощів
І вогнів, що обпалюють серце,
Залишаючи на ньому візерунки.
Бризками прозорості летять над водою вечірні чайки.
У сутінках місто грає перламутром і осінню.
На заході - рожеві смуги,
Над намальованими деревами намальованого міста.
Літом буде пахнути ще довго.
Воно залишило свої валізи на березі ріки.
Розкидало свої сарафани по піску і бетону.
Воно не вернеться, але й ніколи не піде.
Воно шелестітиме залізним листям міста,
І шукатиме на кольоровому склі вечірньої води
Загублені сенси і мрії,
Що були такими реальними,
А потім наполоханими чайками самотності розлетілись у осінні простори
Під лускою молочного туману Дніпра
