Із березневого неба –
чорні струмки дерев.
Спить у личинці тихій
Десь мурашний лев
Земля шумить через вогкість
Немов молоко у ложці
І крихти мишачих кроків –
Сьогодні вони переможці.
В оці коня відбито
Землю кругло й лискуче
Миша намисто кришить
Чорно-сліпуче
Маршрутки й таксисти нині
Несуть хрести свої легко
Петляють крізь вогкі площини
Нарешті поїдуть далеко
Далеко – зірвалися з місця
Плювать їм на всякі «ні»
Збігає додолу як сниться
У темінь конячого ока
У землю у мишачі кроки
Початок. Вес. Ни.
