По місту розтікається чорна кава,
В думках плавають ліхтарі.
Холодно.
Неначе я озеро на краю світу,
Якого немає на жодній мапі,
Яке не знайшли
І можливо ніколи не знайдуть,
Хоч і щодня пролітають наді мною
Своїми метушливими літаками.
Кави стало так багато,
Як і електричного світла.
Замало води і сонця
В людських очах,
А лише печери, печери,
Металеві і кам’яні брили.
Озеро виблискує собі усіма кольорами веселки
Озеро, яке ніхто не знайшов.
