Всю зиму йшли дощі,
Змиваючи подільські вулички,
І наші з тобою години
Покірно пливли по воді.
А ми ходили під сірими хмарами,
Під холодними ліхтарями,
Турботливо кутали нашу самотність
У київських протягах.
Ми з Києвом гралися в піжмурки,
Ховаючись від сміливості.
А потім кували залізо
Й тікали подалі від ніжності
Ми мали бажання не бачитись,
Та ти уві сні
Малював мене акварельними фарбами,
А я для тебе
сонячними зайчиками
прикрашала мости.
І от. Ми майже розчинилися у зливах
У літрах кави й помилках,
А наші горді тіні вже навіть не вітаються.
Але я й досі розвішую
Тепле мереживо своїх рук
На твоїх холодних шибках.
І можу любити Київ,
Впольований дощем,
Лише з тобою.
