Стоїть страшна спека, здається навіть час закляк на місці, тільки дзижчить комашня і шугають стрижі. Хвостаті білки в парку стрибають під самісінькі хмари, аби трохи охолонути і повертаються. Ніжна руда шерсть світиться на тлі яскраво-блакитного неба.
Білки – ті, хто живуть між небом і землею. І можуть вони значно більше, ніж ми. Наприклад, кидати тіні на верхівки дубів, здіймати вітер, або викликати сонце. Змушувати жолуді градом ударятися об покручені гілки, десять хвилин рикошетити, а потім падати прямісінько в шерсть кудлатого пса, що нишпорить у траві.
Люди ліниво плентаються парком, обираючи тінисті місцини, витирають піт з облич. Мало кому спадає на думку підняти голову вгору, де ж їм знати, що прямо над ними в цю мить рудими нитками хвостаті білки прядуть канву їхніх доль. Хитрі китиці мерехтять у повітрі, приземляються на сосну, потім на липу, а з липи на акацію. Тихий шурхіт пухкого листя, рудий хвіст робить помах - і враз - здіймається вітер. Він хвилею прокочується згори вниз, надуває брижі на поверхні озера, збиває картуз з голови сивого пенсіонера і, засоромившись, ховається у траву. Згори-вниз, дзвіночками прокочується сміх, зухвало горять очі-бусинки, роблять показовий акробатичний стрибок над доріжкою, пірнають високо-високо і вмить, опиняються на іншому кінці парку. Й, дивовижна річ – при безхмарному небі згори починають падати прозорі краплини дощу.
Дерева охороняють таємниці білок. Вірніше сказати, вони – спільники. Білки з деревами все життя танцюють чудернацький танок, в який закручують вітер і сонячні промені. Тут вони правлять свій бал і посеред білого дня, творять дива. А те, що відбувається у розпеченому центрі мегаполісу їх анітрохи не цікавить.
Білки спускаються на землю, аби поїсти з рук перехожих, а потім передають їхні прохання янголам, застрибуючи на хмари. Чекають на першу вечірню зірку, аби сховати її у дуплі старого розлогого дуба і цілу ніч насолоджуватися казковим сяйвом на темних шелестливих верхівках. А зранку знехотя віддати її назад на небо і знову ставати до роботи. Влаштовувати невипадкові зустрічі, гойдати гілки дерев, здіймати вітер, викликати дощ, спеку, сніг, дражнити кудлатих псів і оберігати тисячолітні таємниці всесвіту.
