Борсуки взяли валізи
І поїхали в Париж
Бо побачить Мону Лізу
Їм хотілось. Ох, якби ж!..
Ох якби ж в Парижі ранок
Понад Сеною зустріть,
З’їсти кілька круасанів,
І какао їх запить!
І прямим летіли рейсом
Борсуки, немов орли,
Сів літак в аеропорті.
Називається «Орлі».
Всім бонжур! Ось наші візи!
Не підкажете, мадам,
Де тут можна Мону Лізу
Роздивитись борсукам?
О, звичайно! Вам до Лувру,
Одказала їм мадам,
Борсуки туди чкурнули
І зайшли в мистецтва храм.
Ось скульптури давньогрецькі,
Се ля ві! Се тре жолі!
Дами (часом здоровецькі),
Ще міністри й королі,
Все, що хоч, на тих картинах,
Милувались борсуки:
Апельсини й мандарини,
Тут поля, а там річки.
Гарно все, та Лізу Мону
Пошукати саме час.
Ось вона. – Та що ви? Точно?
Чи не дурять часом нас?
Борсучиха окуляри
Начепурила на ніс:
Малював якийсь нездара,
Нащо у мистецтво ліз?
Це, ви кажете, красиво?
Ідеал усіх жінок?
Вигляда вона плаксиво.
І худа, немов з кісток.
Чорнобілого кожуха
В неї, бачите, чортма,
Тож сумна, як сонна муха,
Пані, видно, недарма.
Мабуть, вся вона у пудрі
Кажуть наші борсуки.
Та й чвалають геть із Лувру
Геть занурені в думки.
Бо у Франції не знали
Хоч проси, хоч не проси,
Як малюють ідеали
Борсучачої краси.
