Соломія квітку сіє:
Вийде з того щось чи ні?
Зійдуть квіти, наче мрії –
Буде радість навесні.
От сумлінно поливає
Насінину день у день.
Щось там дивне простає
І товсте, неначе пень.
Дивувались дід і баба:
Що за диво то зійшло?
Це фіалка чи кульбаба?
Ще й товста на все село.
То не сон і не підсніжник,
Не калина і не граб.
Виріс з тої насінини
На городі баобаб.
Соломія каже: Діду!
Вам журитися не слід.
Скоро знову я приїду –
Посаджу вам баодід!
