Бензину залив у «Форд»...
Зібрав у торбу футболку чисту,
На тенісний рушив корт.
Цілком готовий віддатись спорту,
Ступив на низьку траву,
Надів наш містер біленькі шорти,
Ракетку узяв нову.
Іде суперник... Good morning, пане!
Та що це? Невже француз?!
Наш містер на нього спідлоба гляне:
- Не голова, а гарбуз...
На гарбузі берет не до діла,
Ще і булькоче: бонжур!
Жага перемоги в мені закипіла...
Ох я тобі покажу!
Схрестили ракетки вони у двобої...
Та стався отут конфуз:
Хоч і були майже рівні ті двоє,
Виграв месьє француз.
Грали довгенько, годинок із вісім,
В Англії вечір настав.
Джон собі їде до Лондона лісом,
Їде й месьє Густав.
Десь там трюхика так само до міста,
Мабуть, в готель «Верболіз».
Ох же і злиться на нього наш містер,
Всяке буркоче під ніс:
- Бодай би тобі зламалась ракетка,
Бодай би газон усох!
Ох ти шкідлива французька креветка, -
Раптом двигун заглох.
Бензину немає, у відчаї містер
Посеред лісу став.
Аж раптом бачить – несе каністру
Французький месьє Густав.
Невже допоможе? Французька ця рожа,
Чи викликать, може, таксі?
Хоча вже, мабуть, відмовлятись негоже,
і Джон промовля: Мерсі...
Каже наш містер тоді до «заброди»:
- Теє, такий вже звичай...
Може, заїдете на бутерброди
І на англійський чай?
Їдуть до Лондона разом далі –
Бо так воно в світі є,
Тиснуть у такт на машинні педалі
Містер і месьє.
