Talking to elks
Вітаю. Звати мене Наталія, а Talking to elks - мій проект у живописі. Пристрасть малювати "вселилася" в мене з дитинства: може, тому, що вдома була "Мадонна Літта". Я все розглядала її й думала, що ж там у вікні, за тими синіми горами. І як же це можна так ніжно й точно зобразити руку жінки. Щоправда, до "як" і до техніки справа дійшла значно пізніше. Малою я малювала городи, села, комікси, переважно про всіляких відважних дівчат, яких переніс кудись ураган.
Я навчалася в художній школі, проте не довго. Не могла ще оцінити потреби вивчати рисунок і сто разів на тиждень писати "банки". Так я називала натюрморти, які ми по колу малювали. Там дійсно було багато банок. Повернулася до живопису вже дорослою, та олійні фарби купити соромилась. Мені здавалося, що мати щось таке прекрасне й дороге можуть тільки "справжні художники".
Я тоді їздила на мовні курси у Крим. Там у нас був один місцевий дядько, дивак диваком, художник Михайло Жданов. Якось перед від'їздом він запросив нас із подругою до себе додому, і там дав мені спробувати олійні фарби. Я сиділа на підлозі й квецяла на полотно.
Фарби снилися мені цілу ніч, поки я лежала на верхній полиці потяга на шляху з Криму до Києва. Відтоді я вже не могла без них жити. Як казали в якійсь рекламі, прожити можна й без шоколаду, але кому потрібне таке життя?
Працювала в журналістиці. Тепер, окрім живопису, я працюю вчителем мов та перекладачем. Спробувала багато професій, наприклад, була садівником та мила вантажівки. Чимало попрацювала з дітьми. Вони для мене цілий світ.
У картині для мене важлива гарна історія та кінестетичне відчуття. Я сприймаю найбільше через доторки, тому люблю пастозність, грубість, текстури й відчуття руху. Мене захоплює ліс, кора, шершаві лишайники й волога глиця.
Кожне замовлення для мене особливе. Тому що особливі ви - різні й неповторні. Мені буде цікаво попрацювати для вас. Разом з вами.